Харків, враження.

Я вже згадувала, що завдяки роботі маю щастя трохи подорожувати. Недалечко, проте не за свій рахунок. А це прмємно. Хочу поділитись свіжими враженнями, поки сиджу в аеропорті, бо вже за пару годин буде ліниво.

Вчора була холодна, але суха погодка, але півдня я гасала крамницями у пошуках «того самого» наряду, бо хватило клепки взяти у таку непевну пору на вечірній вихід легесеньку сукню. Вечір таки був чудовий — відкриття фітнес-центру, до якого я маю певну причетність, фейерверк, дівчатка з свічками у басейні (синхронне плавання), Тіна Кароль у піжамі (мо я не розумію і то така мода, але було кумедно), купа моделей, фотокамер, вершків суспільства і т.д. І я така, трохи неприкаяна, бо ж люди, які мене запросили мали розважати не тільки мене, а й інших пару тисяч гостей. Я як гарна дівчинка не напивалась, до людей не чіплялась і в басейн не стрибала.

Але то все не цікаво, бо не про місто, а про мене. Так от — про Харків. Не зважаючи на дощ, життя вирує — сьогодні місто заполонили випускники, мабуть авіаційного інституту. Вони всюди, вони молоді і щасливі, вони кричать і фотографуються, вони посміхаються перехожим і вітають молодят (весіль сьогодні теж море і всі ж ідуть до символу міста, фонтану). Але крутіше за все був кортеж автомобілів, з вікон яких до половини повилазили дівчатка в формі, і, так от в мокрих (бо ж дощ) білих формених сорочках (я просто не можу передати це словами, це видовище потрібно бачити!!!) вони махали капелюшками. Я була під враженням. Іду собі з наплічником і в капюшоні (чистий собі Кені) під дощем, посміхаюся своім думкам. І що ви думаєте — люди посміхаються навзаєм! От так от буває))

А ще Харків готується до Євро. У парку (чи правильно «в саду»?) Шевченка встановлюють пам’ятник футбольному м’ячу. Сподіваюсь, не посмертний. Активно перекопують клумби вздовж дороги від аеропорту. Вельми виховані жителі так же активно протоптують стежки на свіжоскопаних клумбах. Цікаво, а що, винайшли якийсь новий вид травички, що встигне вирости до вигляду пристойного газону за пару днів? А ще порадувало швидкісне вкладання асфальту на перших п’яти метрах кожноі вулички, що відходить від головноі дороги(нічого, що далі вуличка має грунтову дорогу з коліями, там же гостям міста не видно)))

Взагалі, гарне місто. Навіть пахне там по-іншому, особливо під час дощу. Приємна така, зовсім не міська свіжість. Доречі, жасмин у дощ не пахне, а от липа просто неймовірна, аж у голові паморочиться.

Мабуть я сюди ще приіду. До побачення, Харків.

Посадка в літак,  летимо додому.

P.S. Уфф, оце ми сьогодні летіли! Навіть у такого фанату польотів, як я, з десяток разів виникало бажання або катапультуватися, або настукати пілоту. Здавалося, що сиджу у іграшковому літачку, яким бавиться мала дитина. Мабуть вони змовились, щоб відібрати у мене і це почуття. Пілот, у небі, що перетворив політ на екстрім шоу і той, хто більше не зустрічає мене унизу. А я все одно шукала його поглядом у зоні прильту. Не свідомо. От такий я романтик-мазохіст.

Харків, враження.: 2 комментария

  1. ех, випускний, випускний… Слава Богу, що він минув вже:)

    так описала Харків, що аж самій захотілось. 🙂

  2. Мусиш дочекатися закінчення Євро, бо за пару днів поіздка до Харкова обійдеться як відпустка десь у Греціі))

Обсуждение закрыто.