Ранок

Сплять ще нормальні люди. А я сиджу у залі чекання. Сама напросилась на відрядження. Таки найкращі ліки при будь-якій неосяжній депресіі, це повний фулл часу, забити кожнісіньку хвилинку доби якоюсь діяльністю. От і я- робота (ніяких зайвих рухів, сторонніх тем),спорт (від інтенсивності тренувань я почуваю себе, як один суцільний синець), інгліш (може нарешті…) і тому подібне. От тільки у такі моменти, як цей похмурий ранок, та ще тоді, коли намагаєшся заснути, подітися від думок немає куди. Хоча які там думки — поглинаюча пустота, якась чорна діра. І знову там, унизу, ніхто не чекає.

 

Ранок: 1 комментарий

  1. хороша замітка. добре, коли з написаних рядків легко все уявити — зал очікування, і ноут в руках… і ніхто не знає, про що пишеш…

Обсуждение закрыто.